Богинь Рожаниць згадують, як правило, в множині. В давніх рукописах про них сказано коротко, згадані лише хліб, мед і сир (рос. «творог»), які приносились їм в жертву. Проте, рукописи були написані діячами православ’я з метою відвернути нещодавніх язичників від поклоніння колишнім святиням, тому в них важко знайти детальні і точні описи. Зважаючи на вбогість цих відомостей, деякі дослідники минулих років звикли бачити в Рожаницях численні, безликі божества жіночого роду, які допомагали в різних жіночих турботах і роботах, а також при народженні дітей. Проте сучасні вчені, опрацювавши великий археологічний, етнографічний, мовознавчий матеріал, а також звернувшись до відомостей, що стосуються сусідніх народів, дійшли висновку, що Рожаниць було дві: Мати і Дочка. 

Рожаниця-Мати пов’язувалась слов’янами з періодом літньої родючості, коли достигає, важчає, наливається урожай. Цьому повною мірою відповідає образ зрілого материнства: згадаємо, якою художники зазвичай зображують родючу Осінь – немолодою жінкою, доброю і повнотілою. Це шанована господиня дому, мати численної родини. Давні слов’яни дали їй ім’я Лада, і з ним пов’язано, напевне, не менше слів і понять, ніж з Родом. Всі вони стосуються встановлення порядку: «ЛАДити», «наЛАГоджувати» і т.д. Порядок (ЛАД) при цьому мався на увазі в першу чергу сімейний: «ЛАДа», «ЛАДо» - ласкаве звернення до коханої людини, чоловіка чи дружини. «ЛАДини» - весільна домовленість. Болгарське «ЛАДування» - ворожіння про наречених.

Проте сфера діяльності Лади зовсім не обмежується домом. Деякі дослідники визнають Велику Ладу матір’ю дванадцяти місяців, на які ділиться рік. А місяці, як ми знаємо, пов’язані з дванадцятьма сузір’ями Зодіаку, які, згідно з астрологічною наукою, здійснюють певний вплив на людей. Таким чином, знаки Зодіаку – надбання не лише зарубіжної (неслов’янської) культури, як ми звикли вважати. А Лада постає перед нами не просто Богинею літа, домашнього затишку і материнства, вона також пов’язана із загальними космічними законами. 

Окрім Лади, у давніх слов’ян була Богиня на ім’я Леля – дочка Лади, молодша Рожаниця. Недаремно дитячу колиску часто називають «люлькою», ніжне, дбайливе ставлення до дитини передають словом «леліяти». Згадаймо «лелеку», який нібито приносить дітей. А саме дитятко ще й досі іноді лагідно звуть «лялечкою». Так народилась слов’янська Леля – Богиня ніжних весняних паростків, перших квітів, юної жіночності. Слов’яни вважали, що саме Леля піклується про перші паростки – майбутній урожай. Лелю-Весну урочисто «закликали» - запрошували в гості, виходили зустрічати її з подарунками і частуванням. А перед тим запитували дозволу в Матері Лади: чи відпустить доньку?

Свято Рожаниць відзначали навесні 22-23 квітня. В цей день приносили жертви рослинними і молочними продуктами, які урочисто, з молитвами з’їдали на священному святкуванні, а потім цілу ніч палили багаття: одне величезне, на честь Лади, і дванадцять менших навколо нього – за кількістю місяців року. Традиційно, це було жіноче та дівоче свято. Хлопці і чоловіки спостерігали за ним здалеку.

Матеріал взято з книги: Мария Семёнова. МЫ – СЛАВЯНЕ! Популярная энциклопедия (рос. мовою).

Літературний переклад Олени Акатьєвої.